 Хіба у мене був вибір? Мій дід і батько були пожежниками. Буде ще цікавіше, коли матимемо четверту телевізорну стіну. Він не був щасливий. Ні, він нещасний. Він сказав це сам собі. Ви не схожий на інших пожежників. Я бачила декотрих, я знаю. Коли я базікаю, ви дивитесь на мене. Так от, мені сімнадцять і я божевільна. Йому здалося, ніби він роздвоївся: одна його половина була гаряча, друга — холодна, одна — ніжна, друга — жорстока... Турбувала мене не свобода, а люди, яких телебачення перетворює на ідіотів Вони хочуть знати, як я проводжу свій час. Кажу їм: іноді просто сиджу й думаю. Непрочитані книги можуть нам помститися. А й справді смішно! Забути, де і коли вперше зустрілася зі своїм чоловіком. Усе, про що там розказано, може дійсно відбуватися. І воно вже насправді відбувається. А хіба це спілкування, коли зібрати всіх докупи й нікому не давати й слова сказати. Ок |
 Loading ... |